Слава усім, хто повернувся з поля брані,

Хто бачив смерть в крутих горах Афгану

І тим, хто не прийшов до рідної землі…

На урочисте і водночас оповите смутком свято зібралися у шкільному музеї учні та вчителі Широчанської НСШ, сільський голова Баралей Ю.Я До нас приєднався воїн-інтернаціоналіст , учасник подій на Кубі Іващенко І.І. 

Сільський бібліотекар Миколаєнко Ю.О. представила книжкову виставку про героїв  афганської війни. У переддень 25-річчя виведення з Афганістану радянських військ ми розмірковували над причинами афганської війни,яка нанесла незагойні рани в серцях тисяч солдат та офіцерів, в серцях батьків, що втратили своїх юних синів. І ще раз приходили до висновку: війна – це безумство, це невиправдана жорстокість.

У нашому музеї декілька років діє куточок Слави воїнів-інтернаціоналістів, де зібрані розповіді про наших земляків. У селі живуть Шевченко М.І.(учасник подій в Угорщині в 1956-57 рр.) Палюх М.Ф.(учасник подій в Чехословаччині в 1968 р.), Іващенко І.І.(учасник подій на Кубі в 1962-63 рр.) , а три наших випускники пережили трагічні роки служби в Афганістані. Це Палій Григорій Миколайович ( у Афганістан потрапив на початку цієї страшної війни – в 1979 році), Журавель Анатолій Трохимович (1980-82 рр.) і Кирейко Іван Олексійович (1985-87 рр.)

          Хочеться висловити подяку ветеранам цієї війни, а особливо Кирейку І.О., який надав нам для експонування свої особисті речі, фото, дембельський альбом, агітаційні листівки , які солдати розповсюджували серед мирного афганського народу ,що відображають відносини «холодної війни»  між СРСР та США,  афганську газету 1987р. та ін..Всіх схвилювали рядки із першої сторінки його альбому : «В этом альбоме часть моей жизни о днях, проведенных в армии. Кто никогда не жил 5000 км от родного дома, кого по утрам громкое «Подъем!» не будило до рассвета, кто не носил пропитанную потом гимнастерку, не прикасался к раскаленному солнцем автомату, кто не задыхался на кроссах в противогазе, не сжимал до боли в руках на крутых и сипучих перевалах баранку мощного «Урала»,тот никогда не поймет , от чего дрожат руки у солдата, когда разрывает долгожданное письмо…»

  Краще уявити події 25-ліньої давнини нам допоміг документальний відеофільм, який розкрив і передумови війни,  і місію Радянської Армії на цій чужій землі. Ми почули хвилюючі історії про загиблих солдатів. Власними очима побачили історичний момент перетину мосту через  Амудар’ю останніх бійців під проводом генерала Громова. За 9 років і 2 місяці в Афганістані побувало 620 тисяч радянських солдатів. За цей час загинуло 14 453 чол., 35 тис. поранено. Нині в Україні живе 150 тис. колишніх воїнів-афганців. Загинуло в Афганістані 3 тис. 280 українців.

Хвилиною мовчання ми вшанували пам'ять загиблих.

Поставте скибку хліба на стакан
І голову схиліть в скорботі вічній
За тих, кого убив Афганістан…

Вражає, що третина учасників афганської війни була родом з квітучої української землі, а серед областей Дніпропетровщина найбільше відправила призовників у афганське пекло.

    На їх долю випало випробування вогнем і кров'ю.  Падали хлопці на чужій землі... Разом із ними пішло в небуття чиєсь щастя. Разом із ними загинули їхні ненародженідіти. Але вони живуть у пам'яті бойових друзів, продовжують усміхатись зі сторінок  солдатських альбомів. 

Солонянщина  теж втратила своїх синів. Це

Зубаль Іван Іванович –воїн-інтернаціоналіст.

Панченко Людвіг Васильович

Увлахович Олександр Іванович    

Кремінь В’ячеслав Анатолійович

 Єрофєєв Володимир Борисович

           Час лікує рани. Але фізичні. А в душі, у пам 'яті воїнів - афганців назавжди залишаться суворі будні Афганістану.
         Їм випало жити - так кажуть про тих, хто повернувся   до  рідного дому, порядкує   рідну   землю,   віддаючи їй свої  сили і  вміння. Вони  і   є    тією  пам'яттю, що пише історію.

Свищук С.М., вчитель Широчанської НСШ