 22 січня 2014
року відзначався День соборності і День Свободи України і у Військовій середній
загальноосвітній школі. Учні школи вишикувалися на урочисту лінійку.
Учасники одягнені в українські
національні костюми. Звучить гімн України. Урочисто розпочинається свято, яке
завжди в серці кожного справжнього українця.
Це свято відзначаємо щороку в день
проголошення Акту возз’єднання Української Народної Республіки й
Західно-Української Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. 21 січня
1919 року в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднання до Української Народної
Республіки Закарпаття.
22 січня 1973 року в Чорткові на
Тернопільщині гурт молоді під керівництвом Володимира Мармуса вивісив
жовто-блакитні прапори, за що хлопців ув’язнили в радянському концтаборі.
22 січня 1978 року на знак протесту проти
російської окупації біля могили Тараса Шевченка в Каневі спалив себе Олекса
Гірник із Калуша.
22 січня 1990 року сотні тисяч українців
узялися за руки, утворивши «живий ланцюг» від Києва до Львова на згадку про
проголошення Акту Соборності.
Офіційно в Україні День Соборності
відзначається з 1999 року, як символ єдності, прагнення до миру і свободи
всього українського народу.
Молюсь за тебе,
Україно,
Молюсь за тебе
кожен час,
Бо ти у нас
одна-єдина. –
Писав в своїх
віршах Тарас.
Цими рядками
розпочалося свято Соборності. І слова Тараса Шевченка «…бо ти у нас одна-єдина»
стають ніби містком поміж двома величними подіями: відзначенням у цьому році
200-річчя від дня народження Великого українського Пророка та Святом
Соборності. Тарас Шевченко завжди мріяв про вільну, незалежну Україну, у якій
не буде рабства, а буде воля на землі. Його слова актуальні до сьогодні і
будуть актуальними завжди, бо він заглянув далеко у наше майбутнє, закликав до
боротьби за свободу, за щастя кожної особистості.
Ведучі Глущенко Катерина, учениця 10
класу та Куценко Микола, учень 11 класу, в українських строях розповіли учням
школи про шляхи, якими йшов український народ до воз’єднання.
У ті роки Акт воз’єднання був швидше символічним знаком прагнення єдності, бо в
керівництві країни спільності тоді не було. У таких умовах пройшла майже
непоміченою подія, яка мала велике ідейне значення.
Атмосфера піднесення панувала на святі у
школі. Емоційно прочитані вірші про Україну надихали і примушували замислитися
про наше майбутнє. А пісні про Україну «Одна калина за вікном», «Україна»
співали всі: і учні, і вчителі.
Учні початкових класів підготували віршовані композиції про Україну,
а Бажан Юрій ( 5 клас) прочитав вірш
Олесі Омельченко про сьогоднішні протистояння українського народу та про світлі
надії про майбуття.
Величне свято закінчилося переглядом
документального кінофільму про становлення та святкування Дня Соборності
України, про героїв України. Перехід у кабінет, де демонструвався фільм, був
символом єдності – учні йшли «живим ланцюжком», взявшись за руки.
Територіальна цілісність України,
скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною.
Ми мусимо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо
досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної й
демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки. Відродження Вітчизни –
це єдність наших душ, воскресіння духовності, культури, мови.
Цю прекрасну тематичну виховну годину, яка
відбулася на високому пізнавальному та виховному рівні, підготувала вчитель
історії Чуприна Валентина Петрівна. Вчитель української мови і літератури
Максименко Наталія Володимирівна музичним супроводом створила гармонійну
цілісну єдність всіх взаємопов’язаних частин свята.
Хай живе наша рідна Україна у красі
своїй і величі, у світле майбуття якої віримо і ми, дорослі, і наше майбутнє –
сьогоднішні учні. Слава Україні!
Олеся
Омельченко (Козлова), вчитель Військової СЗОШ, член НСПУ
| 
